Маріуполь — місто-промисловий гігант. Яке стало таким насамперед завдяки залізниці. Десятки вантажних поїздів за день, що везли їжу для ненажерливих домен «Азовсталі» та ММКІ.

Домни ММКІ.

Домни «Азовсталі».

Перше, що ти бачив, прибуваючи до міста залізницею, — це димлячі труби та паруючі градирні прокатних цехів ММКІ.

На цьому комбінаті я працював. Тут я навчився всьому, що вмію.

Тут я бачив красу у звичайному.

Далі, минаючи станцію Сартана, ти бачиш не менш величну панораму «Азовсталі». Стан 3600, конвертори, з їхніми «факелами дожигу».

Коксохім, який вічно димів та інколи затуляв вид на «Азовсталь».

П'ять домен, які простояли майже століття на березі моря.

«Азовсталь» з її яскравими «сімками» (тепловозиТЕМ7), за якими я дуже любив полювати.

А далі був Залізничний вокзал.

І, звісно, море — залізничні колії прокладені паралельно Азовському узбережжю: деякі обриваються на Залізничному вокзалі, а інші — простягаються далі, понад місцевими пляжами, до порту.

А це просто я. Дякую що подивились мій залізничний Маріуполь.