Українська культура — аж ніяк не моноліт і не лише про етнічних українців: її наповнює багато сегментів, одним з яких є, зокрема, й надбання надазовських греків — урумів і румеїв. Цей народ (з його традиціями та двома мовами) виник у Криму, але був виселений до Надазов’я в межах колоніальної політики Російської імперії ще в 1778–1780 роках. Відтоді поселення урумів і румеїв простяглися між азовським узбережжям на півдні та річкою Вовча на півночі, між Кальміусом на сході та Бердою й Мокрими Ялами на заході. На жаль, більшість цих територій окуповано, а деякі з поселень стали прифронтовими та тепер, опинившись у зоні бойових дій, — майже знищені.
Упродовж останнього століття — разом зі зміною побутового устрою населення та внаслідок жорстоких репресій з боку радянської влади — надазовські греки, а також їхнє ставлення до власних мов та традицій, дуже змінилися: значна кількість обрядових елементів втрачена, пісні та танці зникають разом із найстаршим поколінням, а рідні мови (урумська та румейська) — поступово забуваються. Для мене ж є важливим долучатися до збереження і відродження цієї культури та знайомити з нею якомога більше людей.
Однією з улюблених та найбільш розповсюджених надазовськогрецьких забав, що має давнє коріння, є складання небилиць про мешканців сусідніх сіл. Часто центральними персонажами в них стають два куми, Юра і Спіра. Ось, навмання, один із таких жартів:
Спіра і Юра збираються на базар до міста.
С: Юра, давай пішки підемо, а то молоді воли самі не йдуть.
Ю: Ладно тобі, якось доїдемо.
Юра сів на гарбу, а Спіра поруч з волами іде, притримує їх, направляє.
Потихеньку дісталися міста.
С: Ох і втомився я з цими волами!
Ю: А ти ще пішки хотів іти!
Спиридон (скорочено «Спіра») і Георгій (скорочено «Юра») — одні з найпопулярніших імен надазовських греків. А можливо, Спіра і Юра колись давно існували в реальності. От у Ялті (Донецька область) кажуть, що Юра і Спіра живуть у сусідньому Урзуфі (де водночас ви почуєте прямо протилежну думку), а, до прикладу, у Великому Янісолі вважають, що Юра і Спіра мають камарську прописку.
Деякі небилиці засновані на реальних життєвих ситуаціях, які виникали внаслідок мовних казусів, адже до середини XX ст. значна частина надазовських греків на низькому рівні володіла як українською, так і російською мовами:
Юра продавав козу на базарі. Коза добра: майже п’ять літрів молока давала. Але Юра ніяк не міг пригадати слова «майже». Тому на запитання, скільки літрів дає коза, Юра відповідав: «І хоче давати п’ять… ну… не може!»
* * *
Ю: Спіра, куди йдеш?
С: На базар товар повертати!
Ю: А шо сталося?
С: Купив костюм, а він високий!
* Тут замість «довгий» Спіра вживає слово «високий».
* * *
Ю: Спіра, тобі яке вугілля привозити? Курне? Антрацит?
С: Бєспалєзна!
* Тут замість «бєзразлічна» Спіра вживає слово «бєспалєзна».
У схожий спосіб небилиці поставали з випадкових мовних збігів — між словами з рідних мов надазовських греків, з одного боку, і фонетично подібною до них лексикою української або російської мови — з іншого:
Їдуть дві гарби: на першій їде Спіра, за ним — якийсь українець. Українець кричить Спірі: «Спіра, коліса!» Спіра уваги не звертає, їде собі прямо, нікуди не повертає. А українець знову кричить: «Спіра, коліса!» Аж раптом на Спіриній гарбі вилітає колесо. Зупинились обидва. Українець і каже: «Спіра, я ж тобі кричав: “Коліса!”, — ти не чув?» Спіра відповідає: «Так я і їхав прямо!»
* Спіра подумав, що українець кричить йому «кол і́са», що румейською означає «поганяй прямо».
* * *
Юра найняв українця косити траву. Домовились за тарілку борщу. Українець бачить, що галявина вже закінчується, і кричить Юрі: «Хазяїн, вари!» А Юра відповідає: «Хіба я б наймав тебе, якби не було вари!»
* Румейською мовою «вари» означає «важко».
* * *
Спіра жив у Ялті біля самого берега моря, але влітку так і не зміг здати туристам кімнату, оскільки на запитання, чи здається кімната, Спіра відповідав: «Нє! Нє!»
* Румейською мовою «нє» означає «так».
* * *
С: Юра, позич трохи сємєчок.
Ю: Позичив би, але вони повернулися.
* В урумській мові слова «повертатися» і «відсиріти» звучать однаково, тому Юра помилково вжив не те слово.
* * *
Ю: Спіра, а що це на кареті швидкої за напис «ОЗ»?
С: Обережно, Забун!
* Румейською мовою «забун» означає «хворі».
Нижче зібрані небилиці, які віддавна приписувалися Спірі та Юрі, проте в їхню основу покладені реальні події-казуси:
Спіра намагався зійтися з однією жінкою, але все ніяк у них не виходило життя. Спіра то приходив до неї жити, приводячи на налигачі корову і тягнучи на тачці свиню, то вертався назад разом із худобою. І так кілька разів. Отож, тільки-но Спіра брався за налигач, свиня вже знала і сама в тачку стрибала.
* * *
Юра невміло вклав на гарбу сіно, тому воно дорогою постійно випадало.
С: Юра, абре, хто ж так сіно складає! Ні в середині сіна нема, ні кутів!
Ю: А це тобі не турта, шоб кути були!
* Турта — це традиційна страва, а саме листковий
пиріг із м’ясною або гарбузовою начинкою.
*Абре — вигук, за змістом близький до «ну», або «ну ж бо»!.
* * *
Спіра і Юра взялися різати вола, а ніж забули на столі. Замість того щоб хутко сходити за ножем, вони тягли вола до того столу.
Але найбільше небилиць створювали саме на базі комічних вигаданих ситуацій — тоді ж, коли люди збиралися гуртом, заради забави, й формувалися нові казки, байки чи притчі.
С: Юра, а коли купуєш кавун, як довідатися, чи не товста в нього скоринка?
Ю: Треба вирізати невеликий трикутничок і подивитися.
С: А коли на затарці купуєш свиню, як дізнатися, чи не товсте в неї сало?
Ю: Так само!
* Затаркою називають поїздку в інші села за худобою, яку потім забивають і продають на ринку.
* * *
С: Юра, я коли в армії служив, то корів бачив таких великих, як цей будинок!
Ю: А я коли в армії служив, на барабані грав. А барабан був такий великий, як цей будинок!
С: Ого! А де ж вони шкуру для такого барабана взяли?
Ю: Тепер ясно, де — з твоїх корів!
* * *
С: Юра, кажуть, у тебе молоко ніколи не прокисає. Як так?
Ю: А я корову заводжу до підвалу, і тільки тоді доїти починаю.
* * *
Спіра йде до крамниці. Бачить: Юра перед воротами яму риє.
С: Юра, для чого тобі яма?
Ю: Треба на паспорт сфотографуватися, а фото має бути по груди.
Спіра повертається з крамниці. Бачить, Юра другу яму поруч риє.
С: Юра, ну а друга яма тобі нашо?
Ю: Так дві ж фотографії треба!
Деякі небилиці збереглися ще з кримських часів: про це відомо, бо схожі сюжети побутують також поміж кримських татар. Наприклад:
Прийшов Юра вночі до криниці води набрати. Дивиться вниз — а там Місяць! Злякався Юра, що Місяць впав до криниці. Взяв мотузку з гаком, і кинув до криниці, щоб підчепити й витягти звідти Місяць. Гак же впав на дно, і зачепився там за камінь. Юра тяг-тяг, але нічого не виходило. Тоді смикнув чимдуж — гак відірвався, а Юра впав на спину і побачив, що Місяць знову опинився на небі. Лежить Юра, дивиться на небо, і радіє, що врятував Місяць із криниці.
* * *
Спіра і Юра всю ніч косили густий туман і скирдували покіс у велетенські копни. На ранок вийшли подивитися на копни, а їх розтопило сонце.
* * *
Спіра і Юра найнялися чабанувати в одному селі. Отара була велика, вівці були різних порід і, відповідно, мастей. Одного разу Спіра і Юра побачили сліди вовків та виявили пропажу кількох овець білої масті. Порозмисливши, вони дійшли висновку, що вовки крадуть лише білих овець. Увесь наступний день Спіра і Юра витратили на те, щоб пофарбувати всіх овець у чорний колір.
А ця небилиця також, імовірно, принесена до Надазов’я з Криму, оскільки в Криму верблюдів частенько тримали в домашніх господарствах:
Спірин верблюд постійно заходив на Юрине поле. На зауваження Юри Спіра не реагував. Одного разу Юра не витримав: повалив верблюда на бік — і так і проволік його на боці по всьому Спіриному полю.
Надазовськогрецький небиличний матеріал я збираю вже декілька років поспіль: жарти про Спіру і Юру насправді поширені не лише поміж урумів і румеїв, але по всьому донецькому Надазов’ю, і часто в українських селах регіону можна почути переповідки тих самих народних небилиць.
Насамкінець, деякі з них мені захотілося покласти на вірші — нижче дещо поживне з цього невеликого римованого доробку:
Ох як надазовські греки
Полюбляють чебуреки!
Чебуреки ж із Бугасу
Знають по всьому Донбасу!
Тож прийшов час розказати,
Чом в Бугасі так багато
Чебуреків розвелось.
Розкажу вам правду.
Ось! Є в бугасців таємниця
І це зовсім не дурниця:
Росте прямо у садах
Чебуреків просто страх!
Так, їдять бугасці влітку
Чебуреки прямо з вітки,
Спіра й Юра ж їх збирають
І діжками засоляють!
* * *
Надазовський грек — солоний!
Це відомо ще зі школи.
А найбільш солоний смак
Мають стильці, кажуть так!..
А ще не з чуток я знаю:
Спіра й Юра засівають
Сіллю поле, потім жнуть
І мішками продають!
*Надазовських греків називають «солоними» через давній звичай посипати сіллю новонароджених дітей.